Екологічний компонент дошкільної освіти для сталого розвитку.

Природоохоронний рух, породжений стурбованістю станом довкілля, розвивається разом із розквітом індустріалізації сучасного суспільства. Природоохоронні заходи зорієнтовані на охорону  природно-культурної спадщини: старих дерев, джерел, водойми, скель. Екологічна освіта та освіта для сталого розвитку різняться тим, що   екологічна освіта здебільшого спрямована на наявні певні зв’язки біологічної та географічної галузей із соціальною екологією  (вплив забруднень стічних вод, викидів автомобілей, підприємств на довкілля, їх причини, наслідки та можливості зменшення тощо). Освіта для сталого розвитку орієнтована на більш комплексний підхід щодо розуміння екологічних проблем та шляхів їхнього вирішення. В її межах на перший план виступають питання розвитку стратегій більш ефективного і екобезпечного використання природних ресурсів та проблеми їх відновлення (сталості). Процес формування екологічної культури та екологічного світогляду багатоступеневий. Він починається з любові до матері, до рідного краю, до його природи. Це глибоке почуття, яке формується на початку життя   дитини. Отже екологічне виховання дітей в розрізі сталого розвитку це виховання патріотизму, національної культури, глибокого інтересу до історії рідного краю. Діти з малих років повинні усвідомлено берегти природу рідного краю, розвивати морально-духовні цінності, історичні корені та перспективи подальшого існування і слугування природних ресурсів.   Екологічна етика, засновниками якої є американський еколог  Олдо Леопольд і німецький лікар Альберт Швейцер  висуває ідею, що до живих істот треба ставитись не як до речей, а за тими самими принципами та категоріями, що й до людей. Екологічна свідомість – розуміння глибокого та нерозривного зв’язку людини з природою, залежності її життя, здоров’я, добробуту від цілісності природного середовища, формування на цих засадах активної життєвої та соціальної позиції , спрямованої на охорону довкілля, збереження її складових. Етапи формування екологічної свідомості: 1. Прояв людини до природи у формі різноманітних почуттів та емоцій (зацікавленість, занепокоєння, тривога, здивування тощо). 2. Формування глибокого пізнавального інтересу до екологічної проблематики. Проявляється у формі здобуття необхідних знань щодо стану довкілля, виявлення системних взаємозв’язків людини і природи, причин та наслідків антропогенного забруднення тощо. 3. Перехід від осмислення і розуміння природних явищ до соціальної дії, морального вчинку. 4. Підвищення рівня відповідальності людини стосовно природи, становлення екологічної свідомості як елементу внутрішньої культури особистості. Поняття ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ є одним з ключових засад стратегії сталого розвитку. Основні принципи екологічної свідомості: Принцип єдності: Все пов’язано зі всім! Кожна людина є частиною природи. Порушення єдності природи як цілого призводить до загибелі людства як її частини. Принцип відповідальності: дій так, щоб наслідки твоєї діяльності не були руйнівними для майбутньої можливості твого життя і життя кожної живої істоти. Принцип особистісного відношення до світу: стався до речей навколишнього світу як до людей, але не стався до людей як до речей. Принцип самоцінності живого: кожна жива істота має право на життя. Принцип лояльності: для справжньої людської особистості негідно чинити шкоду живому.           Екоспоживання – споживання таких товарів та послуг які не шкодять здоров’ю та довкіллю. Це перехід від екологічно небезпечних товарів на відносно небезпечні, формування «зеленої» моделі харчування, перехід від одноразового споживання на багаторазове, формування сталих моделей здійснення покупок, свідома економія ресурсів та ощадливе природокористування тощо. Основні блоки формування знань зі сталого розвитку у дітей дошкільного віку, які стосуються екоспоживання: 1. Споживання через економію ресурсів – використання твердих побутових відходів, енергозбереження, зменшення витрат води. 2. Споживання через формування здорового способу життя – здорова їжа, правильний режим харчування, здоровий відпочинок, використання побутової хімії, попередження шкідливих звичок. 3. Споживання через врегулювання витрат – багаторазове споживання товарів, елементарні  навички використання і економії бюджету, свідоме формування споживчого попиту. 4. Споживання через формування правової культури та критичного мислення – права споживачів, екологічно безпечні товари, реклама і споживання. Закони екології Коммонера 1. Все пов’язане зі всім. Про загальний зв'язок явищ у природі. Він покликаний застерегти людину від необдуманого впливу на окремі частини екосистем, що може призвести до непередбачуваних наслідків. 2. Все повинно кудись подітись. Про господарську діяльність людини, відходи, які неминучі, зменшення їх кількості і подальше використання. 3. Природа «знає» краще. Це розумне, усвідомлене природокористування. Треба пам’ятати, що людина не господар природи, а її біологічна частина і потрібно співпрацювати з нею. 4. Ніщо не дається задаром. Раціональне природо використання. За все потрібно платити: енергією за додаткове очищення відходів, добривом за підвищення врожаю, санаторіями і ліками – за погіршення здоров’я людини тощо. Інтерактивна вправа-гра «Твоя кімната».          Мета: ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з побутовими екологічними проблемами, формування бережливого ставлення до речей, що нас оточують, з метою мінімізації сміття. розвиток емоційної здатності до співпереживання , сприйняття самоствердження й зростання самоповаги і поваги до інших гравців, покращення комунікативних здібностей дітей, формування співдружності, взаємодопомоги і злагодженості у колективі як єдиному цілому. Матеріал для дітей: натуральні або іграшкові предмети і матеріали або картки з їх зображенням за класифікаційними категоріями: «меблі», «текстиль або тканина», «прилади», «сувеніри», «книги і журнали», «кошик зі сміттям». Матеріал для педагога: картки з прикладами можливих реплік речей. Діяльність педагога: Повідомити дітям про гру і способом жеребкування або лічилки визначитись про яку групу речей буде розповідати дитина. Дітям читають казку і повідомляють, що вони, обігруючи предмети, мають продовжити її. Зміст казки: «У звичайній квартирі мешкає родина: тато Сергій, мама Дарина, їхні діти – син Івасик  та дочка Оленка. Ще з ними живуть собака Барбос і кішка Мурка. Раніше ця квартира належала батькам тата Сергія, які виїздили жити в село. В квартирі багато як сучасних так і старовинних різних речей. Сім’я  дружна і весела. В ній всі люблять і поважають один одного. А якщо потрібна допомога то допомагають один одному, беруться до справи гуртом. Одного разу діти Івасик і Оленка прокинулись вночі від того, що почули незнайомі голоси… це говорили між собою речі…» Далі дітям повідомляють правила вправи-гри, а саме: -          голоси належать різним речам у кімнаті, вони розмовляють про своє минуле, теперішнє і майбутнє життя; -          прослухати репліки та спробувати визначити хто з речей може це говорити, продовжити розмову. Чим більше варіацій та пропозицій від дітей в обігруванні речей, тим краще; -          діти мають вирішити яке буде майбутнє життя  у речей; -          речі можуть обговорювати з чого, де і як вони зроблені; -          старі використані речі мають пам'ять. Вони можуть обговорювати чому важливо зберігати сировинні матеріали на Землі, як використовувати старі речі, що збереглися і як можливо мати якомога менше старих речей; -          можна використовувати факти з власного життєвого досвіду, беручи до уваги традиції і звичаї, які існують у сім’ї дитини, близьких, знайомих тощо. Головна умова гри!: діти перевтілюються в речі та від їх імені розповідають про своє життя. Зразки орієнтовних реплік: Група «меблі». «Ой, яка пилюка!», «А я думав, що ти посивів», «Ой, треба мене полагодити, цвяха не вистачає», «Я знову як новенький і зовсім не риплю!»… Група «Текстиль або тканина». «Це зараз я ганчірка, а от раніше…», «Кому тобі погано? А ось по мені постійно ходять…», «Мене ніколи не викинуть, бо з мене можна зробити багато цікавого!», «Я ще можу слугувати як …». Група «Прилади». «А мене поки довезли з Японіїї…», «та не шкідливий я , бо я повітря в іншій країні забруднював, поки мене  виготовляли…», «Колись я був з частин-деталей, а потім, коли мене зібрали…», «Кажуть виробництво тебе дуже брудне», «А я механічний, електроенергії не їм, я економний, не те, що ішні». Група «Сувеніри». «Обережно! Я антикваріат! Мене треба лілеяти…», «Я – найгарніша і найцінніша, бо виготовлена з …», «Зараз я сувенір, а раніше мене використовували як…», «А мене подарували…». Група «Книги і журнали». «Я був урятований», «Я боюсь…», «А мене, навіть не прочитали…», «А я трьохтомник, по мені всі вчиться будуть!», «Цікаво, що зі мною буде, коли мене прочитають?». Предмет «Кошик зі сміттям». «Що зі мною буде, коли…», «Я випадково сюди потрапив…», «Хіба можна було мене викинути? Я ж такий корисний…», «Я б міг займати менше місця на сміттєвому звалищі, якщо б…». Примітка: кошик зі сміттям діти не показують, щоб це не принижувало їх гідність, але разом з вихователем обговорюють різні ситуації пов’язані з використаними предметами чи сміттям. ЕТАПИ       ГРИ: Перший етап гри: прослухати репліки та спробувати визначити хто з речей може це говорити, продовжити розмову. Чим більше варіацій та пропозицій від дітей в обігруванні речей, тим краще. Другий етап гри: входження в образ предмету, обігрування речей та пов’язаних з ними ситуацій за прикладом і допомогою вихователя. Третій етап: варіативне самостійне обігрування речей та пов’язаних з ними життєвих ситуацій. Кожен етап може включати як одне так і декілька вправлянь і може бути включений як до організованої навчальної діяльності так і до інших видів діяльності упродовж дня (дидактична гра, творчі ігри, індивідуальна робота, робота з перфокартами, конструктивно-будівельні ігри). Заключний етап (наприкінці кожного етапу чи в кінці року): визначити, чи сподобалось дітям визначати ситуації і вирішувати їх, перевтілюватись в речі і говорити від їхнього імені? Які діалоги більше сподобались і чому саме? Чи завжди вони поводяться з речами вдома та дошкільному закладі?  Що треба зробити, щоб зменшити кількість сміття вдома, в ДНЗ, на вулиці, в країні, на планеті Земля? Чому ця гра вважається екологічною? Вправа-дослід «Яблуко». Мета: показати на прикладі яблука модель екологічної  площі планети Земля та її частин, призначених для існування живих істот. Яблуко символізує нашу планету. Зазвичай Земля представляється нам великою планетою, де всім мешканцям вистачає місця для життя. Питання до дітей: які мешканці проживають на планеті Земля? Яку частину планети використовують люди і всі живі тварини? Вислуховування відповідей-припущень дітей. Далі розрізати яблуко навпіл і половину ще навпіл. Залишити четвертину, констатуючи, що 75% на планеті займає вода  світового океану – вся вода, що є на Землі. Четверта частина розрізається навпіл – це суша, зайнята пустелями, льодовиками і скелями, горами. Зрізаємо шкірку – це верхній родючий шар землі, що називається ґрунтом, який годує всіх живих істот. Висновок: ця частина яблука, яка залишилась (мінус частина впоперек яка уособлює в собі серцевину планети (ядро і мантію)), і є тією частинкою великої планети Земля, на якій ми живемо, і яка годує і живить все живе.                      Стаття написана на основі матеріалів методичного посібника "Випереджаюча освіта для сталого розвитку: методологія, методика, технології" О.Є.Висоцької, доктора філософських наук.