Соціокультурний аспект освіти для сталого розвитку.

Соціальна складова сталого розвитку орієнтована на людину та спрямована на збереження стабільності соціальних і культурних систем, у тому числі, на скорочення кількості руйнівних конфліктів між людьми.

Формами громадянської освіти можуть бути освітні або навчально-виховні творчі програми: «Я – громадянин України», «Я і економіка», «Особистість», «Я і моя сім’я», Я – людина».

Етика толерантності.

Формування духовної культури особистості є одним з головних напрямків освіти для сталого розвитку.

Поняття толерантності охоплює як почуття свободи, поваги до прав іншої людини, так і терпимість, ненасильство й культуру компромісу.

Толерантність у дії виявляється через:

• повагу до інших;
• позитивну лексику;
• відповідальне ставлення до власних дій та висловлювань;
• визнання прав інших , особливо права на відмінність;
• прийняття інших такими , якими вони є, не нав’язування власної точки зору чи стилю поведінки;
• співпраця з іншими на рівних умовах;
• відмова від домінування та насильства;
• толерантне ставлення до чужих думок та переконань.

Ксенофобія – стан людини що виявляється у нав’язливому страху стосовно чужинців чи просто чогось незнайомого чужоземного або страх перед чужоземцями та ненависть до них.

Ознаки толерантної людини:

• толерантна людина поважає будь-яку точку зору, здатна йти на компроміси, одночасно не поступається власним переконанням, шукає шляхи подолання конфліктів та орієнтована на встановлення порозуміння та злагоди у відносинах;
• має почуття гумору і здатна посміятись над своїми слабкими сторонами;
• толерантна людина має і правильно оцінює власні внутрішні якості та можливості; при цьому її добре ставлення до себе співвідноситься з доброзичливим та позитивним ставленням до інших.

Толерантність у контексті пріоритетів розвитку сучасної освіти включає:

-          визнання безумовної цінності іншої людини ( її самоцінності);

-          визнання пріоритету саморозвитку, самореалізації особистості;

-          домінування альтруїстичної мотивації на противагу егоїстичним спонуканням;

-          орієнтації на співробітництво, компроміс, пошуки згоди й співдружності у колективі дітей і дорослих.

Основні принципи етики  толерантності педагога:

1. Принцип культуровідповідності (вихованість, ввічливість, уміння йти на компроміс).

2. Принцип особистого прикладу.

3. Принцип взаємності  або «золоте правило моральності» (стався до інших так, якби ти хотів, щоб ставились до тебе).

4. Принцип гуманоцентризму (кожна людина – особистість, яку потрібно шанувати, кожен має своє особливе призначення).

5. Принцип внутрішньої толерантності (шанувати інших можливе тільки за умови формування самоповаги, віри в самого себе, особистої гідності та свободи).

Шляхи формування толерантної дитячої особистості:

1. Докладне розкриття дитині позитивних якостей оточуючих її людей: дорослих та дітей.

2. Попередження зневажливого відношення до самої дитини.

     Виховання   культури  толерантності  повинно здійснюватись за  формулою: "батьки + діти + педагог". Але не завжди вдається досягти бажаного рівня толерантності у батьків. Зрозуміло, що усі ми виросли у суспільстві яке не відрізняється особливою терпимістю до інших. Шари морального виховання закладаються ще з дитинства і важко переорати та пересіяти новій погляд на тих, хто поряд, не таких як ти, бо всі люди різні за типом темпераменту, спілкування, характером, тощо.

 Дитину з самого народження повинні оточувати закони доброзичливості: любов, гідність, прощення, дотримання прав  та право вибору. Любов особливо батьківська.

Любов – самий могутній важіль у виховному процесі.

Непотрібно боятись «залюбити» малюка: брати її на коліна, дивитись в очі, обіймати, цілувати.

Гідність – позитивні моральні якості, честь , достойність, достоїнство. Усвідомлення людиною своєї  громадської ваги, громадянського обв’язку, самоповага, власне Я.

Прощення – звільнення від вини, очікуваного або вже одержаного покарання. Це по суті примирення. А будь-яке звільнення від  вини, прощення народжує добрі відчуття.

Права та право вибору – надання дитині можливості прожити так, як прагне саме вона.

        Діти навчаються  у життя.  Про кроки любові говорять наслідки:

Якщо дитину постійно критикувати – вона навчається ненавидіти.

Якщо дитина зростає у ворожості – вона навчається агресивності.

Якщо дитину висміювати – вона стає замкнутою.

Якщо дитини зростає в докорах – вона навчається жити з почуттям вини.

Якщо дитина живе в  терпимості – вона навчається приймати інших.

Якщо дитину  підбадьорюють – вона навчається вірити в себе.

Якщо дитина зростає в чесності – вона навчається бути справедливою.

Якщо дитина зростає у безпеці – вона навчається вірити у себе.

Якщо дитина живе у розумінні та дружелюбності – вона навчається знаходити любов у цьому світі.

      Діти – дзеркало відносин та характерів дорослих. Тому спочатку необхідно самим відноситись до дитини толерантно.  Психологи вважають, що виховання  повинно розпочинатись з моменту зачаття.  Природа розпорядилась так, що тривалий час батьки ще не знають, хто буде: син чи донька. Перше випробування батьків на толерантність – прийняття статі дитини, не зважаючи на те, на яку очікували батьки. Це особливо у перший рік життя, тому, що саме тоді у дитини формується базова довіра до світу.

      Якщо дитина не отримує достатньої любові та уваги, у неї може сформуватись вороже ставлення до світу, яке ускладнюватиме їй життя.

Саме головне – навчити дівчинку вдячності, а хлопчика – турботливості. Тому, що турботливий хлопчик, в майбутньому ставши чоловіком прикладе усі зусилля заради досягнення благополуччя близьких людей,  проявляючи  розум і силу та інші чоловічі якості. А вдячність  – сама важлива жіноча якість, тому, що якщо жінка вдячна, для неї хочеться зробити ще більше усього  і цим радувати її .

При вихованні дитини треба враховувати, що розум дитини запам’ятовує абсолютно все і ця інформація відкладається у свідомості чи у підсвідомості.

         Існують  П'ЯТЬ ПРИНЦИПІВ ПОЗИТИВНОГО ВИХОВАННЯ:

1. Відрізнятись від інших - нормально.

2. Робити помилки - нормально.

3. Виявляти негативні емоції - нормально.

4. Хотіти більшого - нормально.

5. Висловлювати незгоду – нормально, але пам’ятай, дорослі (тато і мама – головні і

          поганого не порадять).

П’ять правил толерантного виховання:

Менше сварити –   більше хвалити.

Менше карати – більше любити.

Менше вимагати – більше діяти та бути послідовними.

Менше скарг – більше любові до життя.

Менше погроз – більше радості.

                        Направлення  навчання  доброзичливості  і  толерантності:

1. Знайомство дітей з принципом пошани людської гідності всіх без виключення людей.

2. Розуміння того що кожна людина - унікальна особа, і пошана відмінностей між людьми.

3. Розуміння принципу взаємодоповнюваності як основної межі відмінностей. Діти  повинні зрозуміти, що їх відмінності можуть виступати як доповнюючи один одного елементи, як дарунок кожного з них групі в цілому.

4. Розуміння принципу взаємозалежності як основи спільних дій. Дітей слід привчити до спільного вирішення проблем і розподілу праці при виконанні завдань, щоб наочно показати, як виграє кожен при вирішенні проблем через співпрацю.

5. І як результат - залучення до культури миру. Діти, що на практиці пізнають, що таке пошана і терпимість по відношенню до інших отримують основи, необхідні для творення миру і розвитку співтовариства. Дії, зроблені ними для служіння співтовариству сім'ї, групи, укріплюють їх знання і роблять можливим створення суспільства взаємної згоди, де живуть в радості і гармонії.

Очікувані результати:

- дитина, що успішно взаємодіє в колективі;

- дитина, що протистоїть не толерантним стосункам;

- соціально адаптована дитина.

           Пропоную невеличкий тест «перевір себе». Дайте собі  подумки відповідь на запитання: «Чи зможу я у найближчі один-два роки підвищити свій життєвий рівень?», «Чи вдалось вам знайти своє місце у житті  сьогодні?» Визначимо разом до якої групи соціальної адаптації ви належите: Якщо ви відповіли «так» на перше  і друге запитання – ви «оптиміст», Якщо ви відповіли так на друге питання  і ні або затруднюютесь на перше питання – ви адаптовані песимісти. Хто не зміг впевнено відповісти так на два питання або сильно вагається – неадаптований песиміст.

Таким чином зазначимо , що у оптимістів найбільш розвинуті якості: активність, цілеспрямованість, воля, характер, твердість, цікавість, широта мислення, стремління до успіху.

Адаптовані песимісти мають уміння ладнати з людьми.

Неадаптовані песимісти ті люди, в яких розвинена  працелюбність та повага до авторитетів.

       Цікаво відмітити, що такі якості як чесність, порядність, терпимість, самостійність, незалежність, самоконтроль, відповідальність вихованість , ввічливість, охайність, бережливість, уява не пов’язані з адаптацією людини до життя.

       Думки матеріалізуються і тому думайте тільки про хороше і будьте доброзичливими!

Особливості громадянської освіти в умовах сталості є створення умов для формування елементарних знань про державу, закони, права і відповідальність людини і громадянина, основні моральні цінності і норми поведінки.

Вимоги до ценрів народознавства:

Форми роботи:

• відвідування краєзнавчого музею;
• співпраця з дитячою бібіліотекою;
• екскурсії до громадських місць (аптека, магазин, палац культури тощо);
• тематичні заняття, фізкультурно-музичні розваги
• створення колажів «Ми – діти України», «Європа очима дітей»
• створення фотовиставки або фотоколажу «Рідне місто»
• ярмарок-призентація кухонь україни та різних країн.

 Вправа «Близнюки».

Слухачам пропонують зображення двох близнюків- дівчинки і хлопчика. Наділення їх різними якостями. Потім виявилось, що діти розташовані навпаки. Висновок: різні якості можуть проявлятись у дівчаток і хлопчиків по різному, до всіх треба бути толерантними.

Вправа  «Серветка».

Мета: зрозуміти, чому можливі погляди щодо певної проблеми, та що кожен погляд не може бути єдино правильним.

Умова: Кожна особа робить вправу особисто, не зважаючи на дії іншого.

 Хід гри:

Взяти паперову серветку, скласти її вдвоє і відірвати верхній правий куточок.

Знову скласти серветку вдвоє і відірвати верх правого куточка.

Скласти серветку вдвоє і відірвати лівий куточок.

Скласти серветку вдвоє востаннє і відірвати верхній куточок.

Розгорнути свою серветку.

Запитання для обговорення:

Чи можна сказати, що серветка у когось відірвана неправильно?

Чому серветки надірвані по-різному?

Якщо хтось надірвав серветку не так, чи це означає, що він є поганою людиною?

Гра «Асоціації».

Кожна підгрупа отримує картки з назвою країн (картинки) Україна, Росія, Німеччина, Англія, Японія тощо.

Слід назвати і обговорити асоціації, що викликають назви або фото цих країн.

Для дітей можуть використовуватись картинки із обличчями людей різних народів.

Висновок: у кожній культурі країни є різні цікаві цінності, про які ми навіть і не знаємо, а ми звикли мислити стереотипами.

Вправа «П’ять добрих слів».

Дітям обмальовують долоньки і пишуть на кожному пальчику п’ять добрих слів. Обмінюються ними, або діти добирають добрі слова характеристики чи побажання товаришу.

Духовні заповіти матері-Терези:

Життя – це можливість, Скористайся ним.

Життя – це краса, Милуйся нею.

Життя – це мрія, Здійсни її.

Життя – це виклик, Прийми його.

Життя – це повинність Твоя насущна,

Виконай її. Життя – це гра, Стань гравцем.

Життя – це багатство, Не розтрать його.

Життя – це кохання, Насолоджуйся ним сповна.

Життя – це таємниця, Пізнай її.

Життя – король лиха, Побори все.

Життя – це пісня, Доспівай її до кінця.

Життя – це боротьба, Стань борцем.

Життя – це прірва невідомого, Ступи в неї, не боячись.

Життя – фортуна, Шукай цю мить.

Життя таке чудове, Не згуби його.

Це твоє життя, Борись за нього.

Люби життя бо життя любить тебе!

Медіаосвіта і інформаційна культура дошкільників як елемент сталості в сучасному суспільстві. Медіаправила для дорослих і дітей.

Медіаосвіта – формування навичок користування віртуальним середовищем, вміння не тільки обмінюватись інформацією, а й створювати певні інформаційні ресурси, які мають характер інновацій і творчості.

Інформаційна культура – система навичок та вмінь, навчання, підготовки людини до ефективного використання інформаційно-комунікативних засобів та інформації.

Основні ресурси інформаційної культури – інтернет, мобільний зв'язок, телебачення, радіо.

Формування інформаційної культури педагогів здійснюється:

-          Використання у професійній діяльності великого спектру навчальних матеріалів та наочності (картинки, презентації, відеосупровід заняття тощо).

-          Заповнення курс-сайту «Дошкілля».

-          Заповнення сайту, веб-сторінки своєї групи на сайті закладу.

-          Власний сайт, блог.

-          Розроблення та використання компютерних навчальних програм, тестування навчальних досягнень педагогів та  вихованців.

-          Використання різних інформаційних професійних ресурсів комп’ютерних  мереж.

-          Підвищення професійної кваліфікації під час дистанційного навчання.

Стаття написана на основі матеріалів методичного посібника "Випереджаюча освіта для сталого розвитку: методологія, методика, технології" О.Є.Висоцької, доктора філософських наук.