Сталий розвиток людини - здорове майбутнє України!

Освіта для сталого розвитку - це не примха моди, а вимога сьогодення!

Кожна людина у світі є потенційним споживачем. Основні завдання сучасного сталого розвитку - навчитись свідомо, бережливо та економно використовувати економічні та екологічні ресурси, які стали невід*ємною частиною споживання людством, сприяти адаптації та соціалізації особистості (дитини, підлітка, дорослої людини) та формуванню позиції патріота своєї держави на основі національно-патріотичного виховання, розвитку чуттєво-емоційної сфери і моральних принципів.

Шляхами переходу України до сталого розвитку є збалансоване природокористування: збереження екосистем, ландшафтів, захист вимираючих видів тварин, зниження рівня забруднення планети і України зокрема, відходами, викидами та смогом помислових підприємств; розумне використання земельних ділянок, зменшення вирубу дерев, збереження мініральних джерел, створення і підтримка заповідних природничих центрів, в залежності від регіону держави; мінімальне користування транспортом; економне використання води, газу, енергоносіїв.

Доцільним і дієвим у реалізації завдань сталого розвитку є використання енергозбережувальних ламп, використання сонячної енергії, тотальне впровадження систем обліку і регулювання використання води, тепла і енергоресурсів.

Поліпшення якості життя населення України залежить від впливу навколишнього середовища та захисту здоров*я людей. В першу чергу людина повинна дбати про своє здоров*я самостійно, вести здоровий спосіб життя, вживати корисну збалансовану їжу, чисту воду, займатись спортом, помірно працювати і відпочивати, дбати не тільки про своє фізичне, а і про психологічне здоров*я та духовний і соціальний баланс.

Важливим фактором сталого розвитку є збереження історичної і культурної спадщини українців, формування позитивного світогляду на засадах духовності, людських цінностей, ідей гуманізму та демократичних відносин.

Сталий розвиток - це не просто філософія, це - психологія мислення і сучасний стиль життя. Кожна людина повинна свідомо відноситись до свого життя, життя своїх дітей і близьких. Тільки, почавши з себе, усвідомлюючи необхідність і важливість потреби  жити в умовах сталості, ми, крок за кроком,  принесемо глобальну користь собі і нашій чудовій планеті Земля.

Автор статті БілоткачН.І., вихователь-методист.

Закони економіки для великих і малих

Можна довго сперечатись: потрібна економічна освіта дошкільникам чи ні?  Але поки дорослі розмірковують над цим питанням, діти ще до школи вже знають такі поняття, як бюджет, доходи та витрати, гроші, банки, податки, ціни тощо. Вони ходять з батьками в магазин, виступають у ролі покупців, набувають економічної компетентності. А дивлячись телевізор, добре розуміють слово «реклама».

            Найчастіше системою економічного виховання в дошкільному навчальному закладі охоплюють дітей з чотирьох років, використовуючи ігрові прийоми. Заняття з економіки виховують у дітей ощадливість, економність, бережливе ставлення до власних речей тощо. При цьому важливо,щоб дошкільники усвідомлювали себе не тільки членами сім’ї, а і суспільства, маленькими громадянами своєї держави. 

          Закони  економіки, які допомо-жуть вам виховати соціально - адаптованих до сучасних економічних умов  дітей:

·        Розповідайте дітям про свою роботу. 

Діти не зможуть усвідомити зв'язок між працею і грошима, якщо не будуть знати, ким працюють їхні батьки, як заробляють засоби для існування. Робота повинна не тільки подобатися, вона повинна «годувати». 

·        Не приховуйте від дітей своє матеріальне становище. 

Дитині немає необхідності вникати у всі нонсенси сімейного бюджету, але вона повинна знати про матеріальне становище сім'ї; дитині потрібно пояснити, куди йдуть гроші, навчіть її порівнювати бажання з можливостями, миритися з деякими обмеженнями.

·        Не привчайте дітей до надмірностей. 

Коли дитина мало не щодня отримує від Вас подарунки і ні в чому не знає відмови, вона дуже швидко звикає до цього, її запити зростають. Подумайте про майбутнє. Навчіть малюка обмежувати себе. 

·         Формуйте у дітей розумні потреби.

 Слухаючи дитячі «Я хочу!», частіше запитуйте: «А навіщо тобі це?».     Діти повинні прагнути задовольнити свої потреби, в тому числі і матеріальні, (наприклад, покупки); разом з тим їм навіть корисно  засмучуватися че все на першу вимогу, вони можуть перейти межу розумного.

·          Вчіть дітей ощадливості.

Не залишайте без уваги зіпсовані предмети, зламані іграшки, розірвані книги. Покажіть дитині, як іх можна полагодити. Якщо малюк буде бачити вашу турботу про продовження терміну служби оточуючих його предметів, він навчиться берегти не тільки свої, але і чужі речі. Ваша байдужість призведе до зворотнього результату.

·        Допоможіть дітям усвідомити вартість речей.

З раннього віку діти повинні усвідомлювати вартість речей, якими користуються: іграшки, книги, одяг і т. д. Малюки не повинні звикати до того, що все, що ламається, автоматично замінюється новим. В кожній речі дитина повинна бачити цінність, яку хтось створив своєю працею, а батьки підкріпили її своєю роботою, тобто купили на зароблені гроші.

Отримав гроші – Заплатив податок:

В усьому світі

Є такий порядок. 

Гадаю одним із рецептів додатку

Є праця, порядність і сплата податку.

Соціокультурний аспект освіти для сталого розвитку.

Соціальна складова сталого розвитку орієнтована на людину та спрямована на збереження стабільності соціальних і культурних систем, у тому числі, на скорочення кількості руйнівних конфліктів між людьми.

Формами громадянської освіти можуть бути освітні або навчально-виховні творчі програми: «Я – громадянин України», «Я і економіка», «Особистість», «Я і моя сім’я», Я – людина».

Етика толерантності.

Формування духовної культури особистості є одним з головних напрямків освіти для сталого розвитку.

Поняття толерантності охоплює як почуття свободи, поваги до прав іншої людини, так і терпимість, ненасильство й культуру компромісу.

Толерантність у дії виявляється через:

• повагу до інших;
• позитивну лексику;
• відповідальне ставлення до власних дій та висловлювань;
• визнання прав інших , особливо права на відмінність;
• прийняття інших такими , якими вони є, не нав’язування власної точки зору чи стилю поведінки;
• співпраця з іншими на рівних умовах;
• відмова від домінування та насильства;
• толерантне ставлення до чужих думок та переконань.

Ксенофобія – стан людини що виявляється у нав’язливому страху стосовно чужинців чи просто чогось незнайомого чужоземного або страх перед чужоземцями та ненависть до них.

Ознаки толерантної людини:

• толерантна людина поважає будь-яку точку зору, здатна йти на компроміси, одночасно не поступається власним переконанням, шукає шляхи подолання конфліктів та орієнтована на встановлення порозуміння та злагоди у відносинах;
• має почуття гумору і здатна посміятись над своїми слабкими сторонами;
• толерантна людина має і правильно оцінює власні внутрішні якості та можливості; при цьому її добре ставлення до себе співвідноситься з доброзичливим та позитивним ставленням до інших.

Толерантність у контексті пріоритетів розвитку сучасної освіти включає:

-          визнання безумовної цінності іншої людини ( її самоцінності);

-          визнання пріоритету саморозвитку, самореалізації особистості;

-          домінування альтруїстичної мотивації на противагу егоїстичним спонуканням;

-          орієнтації на співробітництво, компроміс, пошуки згоди й співдружності у колективі дітей і дорослих.

Основні принципи етики  толерантності педагога:

1. Принцип культуровідповідності (вихованість, ввічливість, уміння йти на компроміс).

2. Принцип особистого прикладу.

3. Принцип взаємності  або «золоте правило моральності» (стався до інших так, якби ти хотів, щоб ставились до тебе).

4. Принцип гуманоцентризму (кожна людина – особистість, яку потрібно шанувати, кожен має своє особливе призначення).

5. Принцип внутрішньої толерантності (шанувати інших можливе тільки за умови формування самоповаги, віри в самого себе, особистої гідності та свободи).

Шляхи формування толерантної дитячої особистості:

1. Докладне розкриття дитині позитивних якостей оточуючих її людей: дорослих та дітей.

2. Попередження зневажливого відношення до самої дитини.

     Виховання   культури  толерантності  повинно здійснюватись за  формулою: "батьки + діти + педагог". Але не завжди вдається досягти бажаного рівня толерантності у батьків. Зрозуміло, що усі ми виросли у суспільстві яке не відрізняється особливою терпимістю до інших. Шари морального виховання закладаються ще з дитинства і важко переорати та пересіяти новій погляд на тих, хто поряд, не таких як ти, бо всі люди різні за типом темпераменту, спілкування, характером, тощо.

 Дитину з самого народження повинні оточувати закони доброзичливості: любов, гідність, прощення, дотримання прав  та право вибору. Любов особливо батьківська.

Любов – самий могутній важіль у виховному процесі.

Непотрібно боятись «залюбити» малюка: брати її на коліна, дивитись в очі, обіймати, цілувати.

Гідність – позитивні моральні якості, честь , достойність, достоїнство. Усвідомлення людиною своєї  громадської ваги, громадянського обв’язку, самоповага, власне Я.

Прощення – звільнення від вини, очікуваного або вже одержаного покарання. Це по суті примирення. А будь-яке звільнення від  вини, прощення народжує добрі відчуття.

Права та право вибору – надання дитині можливості прожити так, як прагне саме вона.

        Діти навчаються  у життя.  Про кроки любові говорять наслідки:

Якщо дитину постійно критикувати – вона навчається ненавидіти.

Якщо дитина зростає у ворожості – вона навчається агресивності.

Якщо дитину висміювати – вона стає замкнутою.

Якщо дитини зростає в докорах – вона навчається жити з почуттям вини.

Якщо дитина живе в  терпимості – вона навчається приймати інших.

Якщо дитину  підбадьорюють – вона навчається вірити в себе.

Якщо дитина зростає в чесності – вона навчається бути справедливою.

Якщо дитина зростає у безпеці – вона навчається вірити у себе.

Якщо дитина живе у розумінні та дружелюбності – вона навчається знаходити любов у цьому світі.

      Діти – дзеркало відносин та характерів дорослих. Тому спочатку необхідно самим відноситись до дитини толерантно.  Психологи вважають, що виховання  повинно розпочинатись з моменту зачаття.  Природа розпорядилась так, що тривалий час батьки ще не знають, хто буде: син чи донька. Перше випробування батьків на толерантність – прийняття статі дитини, не зважаючи на те, на яку очікували батьки. Це особливо у перший рік життя, тому, що саме тоді у дитини формується базова довіра до світу.

      Якщо дитина не отримує достатньої любові та уваги, у неї може сформуватись вороже ставлення до світу, яке ускладнюватиме їй життя.

Саме головне – навчити дівчинку вдячності, а хлопчика – турботливості. Тому, що турботливий хлопчик, в майбутньому ставши чоловіком прикладе усі зусилля заради досягнення благополуччя близьких людей,  проявляючи  розум і силу та інші чоловічі якості. А вдячність  – сама важлива жіноча якість, тому, що якщо жінка вдячна, для неї хочеться зробити ще більше усього  і цим радувати її .

При вихованні дитини треба враховувати, що розум дитини запам’ятовує абсолютно все і ця інформація відкладається у свідомості чи у підсвідомості.

         Існують  П'ЯТЬ ПРИНЦИПІВ ПОЗИТИВНОГО ВИХОВАННЯ:

1. Відрізнятись від інших - нормально.

2. Робити помилки - нормально.

3. Виявляти негативні емоції - нормально.

4. Хотіти більшого - нормально.

5. Висловлювати незгоду – нормально, але пам’ятай, дорослі (тато і мама – головні і

          поганого не порадять).

П’ять правил толерантного виховання:

Менше сварити –   більше хвалити.

Менше карати – більше любити.

Менше вимагати – більше діяти та бути послідовними.

Менше скарг – більше любові до життя.

Менше погроз – більше радості.

                        Направлення  навчання  доброзичливості  і  толерантності:

1. Знайомство дітей з принципом пошани людської гідності всіх без виключення людей.

2. Розуміння того що кожна людина - унікальна особа, і пошана відмінностей між людьми.

3. Розуміння принципу взаємодоповнюваності як основної межі відмінностей. Діти  повинні зрозуміти, що їх відмінності можуть виступати як доповнюючи один одного елементи, як дарунок кожного з них групі в цілому.

4. Розуміння принципу взаємозалежності як основи спільних дій. Дітей слід привчити до спільного вирішення проблем і розподілу праці при виконанні завдань, щоб наочно показати, як виграє кожен при вирішенні проблем через співпрацю.

5. І як результат - залучення до культури миру. Діти, що на практиці пізнають, що таке пошана і терпимість по відношенню до інших отримують основи, необхідні для творення миру і розвитку співтовариства. Дії, зроблені ними для служіння співтовариству сім'ї, групи, укріплюють їх знання і роблять можливим створення суспільства взаємної згоди, де живуть в радості і гармонії.

Очікувані результати:

- дитина, що успішно взаємодіє в колективі;

- дитина, що протистоїть не толерантним стосункам;

- соціально адаптована дитина.

           Пропоную невеличкий тест «перевір себе». Дайте собі  подумки відповідь на запитання: «Чи зможу я у найближчі один-два роки підвищити свій життєвий рівень?», «Чи вдалось вам знайти своє місце у житті  сьогодні?» Визначимо разом до якої групи соціальної адаптації ви належите: Якщо ви відповіли «так» на перше  і друге запитання – ви «оптиміст», Якщо ви відповіли так на друге питання  і ні або затруднюютесь на перше питання – ви адаптовані песимісти. Хто не зміг впевнено відповісти так на два питання або сильно вагається – неадаптований песиміст.

Таким чином зазначимо , що у оптимістів найбільш розвинуті якості: активність, цілеспрямованість, воля, характер, твердість, цікавість, широта мислення, стремління до успіху.

Адаптовані песимісти мають уміння ладнати з людьми.

Неадаптовані песимісти ті люди, в яких розвинена  працелюбність та повага до авторитетів.

       Цікаво відмітити, що такі якості як чесність, порядність, терпимість, самостійність, незалежність, самоконтроль, відповідальність вихованість , ввічливість, охайність, бережливість, уява не пов’язані з адаптацією людини до життя.

       Думки матеріалізуються і тому думайте тільки про хороше і будьте доброзичливими!

Особливості громадянської освіти в умовах сталості є створення умов для формування елементарних знань про державу, закони, права і відповідальність людини і громадянина, основні моральні цінності і норми поведінки.

Вимоги до ценрів народознавства:

Форми роботи:

• відвідування краєзнавчого музею;
• співпраця з дитячою бібіліотекою;
• екскурсії до громадських місць (аптека, магазин, палац культури тощо);
• тематичні заняття, фізкультурно-музичні розваги
• створення колажів «Ми – діти України», «Європа очима дітей»
• створення фотовиставки або фотоколажу «Рідне місто»
• ярмарок-призентація кухонь україни та різних країн.

 Вправа «Близнюки».

Слухачам пропонують зображення двох близнюків- дівчинки і хлопчика. Наділення їх різними якостями. Потім виявилось, що діти розташовані навпаки. Висновок: різні якості можуть проявлятись у дівчаток і хлопчиків по різному, до всіх треба бути толерантними.

Вправа  «Серветка».

Мета: зрозуміти, чому можливі погляди щодо певної проблеми, та що кожен погляд не може бути єдино правильним.

Умова: Кожна особа робить вправу особисто, не зважаючи на дії іншого.

 Хід гри:

Взяти паперову серветку, скласти її вдвоє і відірвати верхній правий куточок.

Знову скласти серветку вдвоє і відірвати верх правого куточка.

Скласти серветку вдвоє і відірвати лівий куточок.

Скласти серветку вдвоє востаннє і відірвати верхній куточок.

Розгорнути свою серветку.

Запитання для обговорення:

Чи можна сказати, що серветка у когось відірвана неправильно?

Чому серветки надірвані по-різному?

Якщо хтось надірвав серветку не так, чи це означає, що він є поганою людиною?

Гра «Асоціації».

Кожна підгрупа отримує картки з назвою країн (картинки) Україна, Росія, Німеччина, Англія, Японія тощо.

Слід назвати і обговорити асоціації, що викликають назви або фото цих країн.

Для дітей можуть використовуватись картинки із обличчями людей різних народів.

Висновок: у кожній культурі країни є різні цікаві цінності, про які ми навіть і не знаємо, а ми звикли мислити стереотипами.

Вправа «П’ять добрих слів».

Дітям обмальовують долоньки і пишуть на кожному пальчику п’ять добрих слів. Обмінюються ними, або діти добирають добрі слова характеристики чи побажання товаришу.

Духовні заповіти матері-Терези:

Життя – це можливість, Скористайся ним.

Життя – це краса, Милуйся нею.

Життя – це мрія, Здійсни її.

Життя – це виклик, Прийми його.

Життя – це повинність Твоя насущна,

Виконай її. Життя – це гра, Стань гравцем.

Життя – це багатство, Не розтрать його.

Життя – це кохання, Насолоджуйся ним сповна.

Життя – це таємниця, Пізнай її.

Життя – король лиха, Побори все.

Життя – це пісня, Доспівай її до кінця.

Життя – це боротьба, Стань борцем.

Життя – це прірва невідомого, Ступи в неї, не боячись.

Життя – фортуна, Шукай цю мить.

Життя таке чудове, Не згуби його.

Це твоє життя, Борись за нього.

Люби життя бо життя любить тебе!

Медіаосвіта і інформаційна культура дошкільників як елемент сталості в сучасному суспільстві. Медіаправила для дорослих і дітей.

Медіаосвіта – формування навичок користування віртуальним середовищем, вміння не тільки обмінюватись інформацією, а й створювати певні інформаційні ресурси, які мають характер інновацій і творчості.

Інформаційна культура – система навичок та вмінь, навчання, підготовки людини до ефективного використання інформаційно-комунікативних засобів та інформації.

Основні ресурси інформаційної культури – інтернет, мобільний зв'язок, телебачення, радіо.

Формування інформаційної культури педагогів здійснюється:

-          Використання у професійній діяльності великого спектру навчальних матеріалів та наочності (картинки, презентації, відеосупровід заняття тощо).

-          Заповнення курс-сайту «Дошкілля».

-          Заповнення сайту, веб-сторінки своєї групи на сайті закладу.

-          Власний сайт, блог.

-          Розроблення та використання компютерних навчальних програм, тестування навчальних досягнень педагогів та  вихованців.

-          Використання різних інформаційних професійних ресурсів комп’ютерних  мереж.

-          Підвищення професійної кваліфікації під час дистанційного навчання.

Стаття написана на основі матеріалів методичного посібника "Випереджаюча освіта для сталого розвитку: методологія, методика, технології" О.Є.Висоцької, доктора філософських наук. 

Економічний компонент дошкільної освіти для сталого розвитку.

Економічний підхід до концепції сталого розвитку передбачає:

·         оптимальне використання обмежених ресурсів;

·         використання екологічних природо-, енерго- та матеріалозберігаючих технологій, включаючи видобуток і переробку сировини;

·         створення екологічно прийнятної продукції;

·         мінімізацію, переробку та знищення відходів.

·          

Зелена економіка як нова форма економічних відносин.

Зелена економіка ( англ. Green economics, Ecological economics) – напрямок в економічній науці, що сформувався в останні два десятиліття, прихильники якого вважають, що економіку слід розглядати як залежний компонент природного середовища, в межах якого вона існує і є його невід’ємною частиною.

Важливими для зеленої економіки є також поняття «граничне навантаження на довкілля» та «екологічний слід», які закладаються в основу прийняття будь – яких економічних рішень.

Форми екозбалансованих економічних ресурсів:

·         екотериторії ( екопоселення, стійкі міста);

·         альтернативні форми природокористання ( органічне сільське господарство, пермакультури, стале лісокористування та полікультурне лісовідновлення);

·         альтернативні будівлі ( енергоефективне житло, «активні», «пасивні» будинки;

·         альтернативний ( стійкий ) транспорт;

·         альтернативні технології енергоспоживання ( стійке енергоспоживання).

Екологічні міста формуються шляхом застосування різних методів, таких як :

·         Створення різних сільскогосподарських структур, ділянок в межах міста ( в центрі або передмістях). Це скорочує шлях продуктів харчування від поля до столу. На практиці можна створювати або малі приватні землеробські ділянки, або більш масштабні виробництва ( наприклад, вертикальні сільськогосподарські будівлі);

·         Використання відновлюваних джерел енергії : вітрогенераторів, сонячних батарей або біогазу, створеного із стічних вод. Масштаби міста можуть забезпечити економічну доцільність і життєздатність таких джерел енергії.

·         Різні методи зниження необхідності кондиціонування повіттря ( великий попит на енергію), шляхом таких методів як посадка дерев і колірне освітлення поверхні , пристрої природних систем вентиляції, збільшення водних обєктів та зелених зон, боротьбу з «ефектом теплового острова», викликаного великою кількістю бетону і асфальту, які роблять міські райони на кілька градусів теплішими, ніж навколишні сільські райони.

Найбільш розповсюджені архітектурні та технологічні рішення побудови стійких міст:

-          «Зелені дахи».

-          Транспорт з нульовим рівнем викидів.

-          Низькоенергетичні будинки.

-          Стійкі міські дренажні системи.

-          Енергозберігаючі системи / пристрої.

-          Ксероландшафтнг – садове і ландшафтне проектування зі збереженням чистої води ( від латинського «kseros» - сухий).

Стійкі форми природокористування

«Зелений дах» ( від англ. «Green roofs») – часткове або повне засадження живими рослинами дахів будівель ( рослини, висадженні прямо в ґрунт). Для цього між зеленим шаром і дахом поміщається водонепроникний мембранний шар; також можуть використовуватися додаткові шари, що захищають дах від коренів; дренаж, і системи поливу.

«Зелені дахи» поглинають дощову воду ( таким чином знімаючи навантаження з каналізаційних систем, і не даючи відносно чистій дощовій воді змішатися із стічними водами) , забезпечують захист від міського шуму і від холоду, а також захищають будівлі від перегріву в спеку ( що крім природного підвищення комфорту, значно знижує витрати на кондиціонування, і в кілька разів продовжує життя самих дахів, рятуючи їх від природніх впливів). Крім цього, «зелені дахи» служать прикрасою міст і середовищем існування міської фауни.

«Зелені дахи» дозволяють:

-          Зменшити потребу в штучних системах управління мікрокліматом ( скорочують тепловитрати і витрати на обігрів будинку в холодний час, та захищають від перегріву у теплий).

-          Зменшити кількість води, що потрапляє на землю у вигляді опадів, у результаті танення снігу  т.д.

-          Зменшити забруднення повітря та збагачення його киснем, що в свою чергу, підвищує комфорт життя в місті і скорочує число захворювань, особливо астматичних.

-          Очищують дощову воду, в тому числі і від важких металів.

-          Поглинають шум; при цьому ґрунтовий шар поглинає низькі частоти, а рослини – високі.

Стійкий транспорт ( або зелений транспорт) – це будь – який спосіб або організаційна форма пересування, що дозволяють знизити рівень впливу на навколишнє середовище. До нього можна віднести:

-          пішохідний рух;

-          велосипедний рух;

-          екологічні автомобілі;

-          транзитно – орієнтовне проектування, оренда транспортних засобів;

-          економічні системи міського транспорту.

Стійкий транспорт сприяє зменшенню забруднення навколишнього середовища, збереженню простору та пропаганді здорового способу життя.

Екологічний вплив транспорту може бути зменшено за рахунок поліпшення системи пішохідного та велосипедного руху в містах, а також шляхом посилення ролі громадського транспорту, особливо електричної залізниці.

Вітроенергетика. На сьогоднішній день вітроенергетика є одним з найбільш затребуваних способів використання альтернативних джерел енергії.

Геліоенергетика – заснована на безпосередньому використанні сонячного випромінювання для отримання енергії в будь – якому вигляді. Сонячна енергетика використовує невичерпне джерело енергії, тому є екологічно чистою, тобто не виробляє шкідливих відходів ( щоправда певну шкоду довкіллю роблять сонячні батареї, які виходять із користування).

Альтернативна гідроенергетика включає: припливні електростанції, хвильові електростанції, водоспадні електростанції, аероГЕС ( використовується конденсація з водяної пари з атмосфери).

Геотермальна енергетика. Електростанції даного типу використовують як теплоносій воду з гарячих геотермальних джерел.

Біоенергетика – виробництво енергії з біопалива різних видів. Біоенергетикою вважається виробництво енергії як з твердих видів біопалева ( гранули з деревини, лушпиння, солома і т.п., брикети), так і біогаз та рідкого біопалива різного походження ( етанол, метанол, біодизель).

Біопаливо з відходів – це найбільш перспективний і виправданий напрямок з точки зору використання поновлюваного ресурсу, утилізації відходів та мінімізації екологічного збитку. Відходи лісопильного виробництва теж надають значний ресурс біопалива – тирса, стружка.

Між екологічно стійкими є такі технології біопалива як біоетанол ( який виробляється із кукурудзи та цукрового очерету) та дизельне паливо (сировиною для виробництва якого можуть бути рапсове, соєве, пальмове, кокосове масло, а також відходи харчової промисловості).

Біогаз. Відходи тваринництва – це один з найбільших ресурсів отримання біогазу.

Основні виміри споживання.

Безцільне та надмірне споживання ресурсів стає все більшою проблемою і загрозою для економічної стабільності багатьох розвинених країн. Там в силу значного розвитку суспільства споживання поширилися такі проблеми як оніоманія або шопоголізм ( психологічна залежність від покупок) і, похідні від цієї проблеми – прогресуюче погіршення екології і соціальна нерівність.

Виникнення таких явищ як шопоголізм, патологічне накопичування, демонстративне споживання у розвинутих країнах, та погіршення екологічної ситуації, поглиблення бідності та соціальної нерівності у слаборозвинутих країнах.

Демонстративне споживання – це прагнення людей ідентифікуватися з товарами чи послугами, які вони споживають, особливо з комерційними брендами і статусними речами, такими як дорогі марки  автомобілів або коштовності. Культура, яка орієнтована виключно на споживання, називається споживацькою культурою.

«Жертва моди» (від англ. «fashion victim») – людина, яка у своєму прагненні дотримуватися моди, втрачає здоровий глузд у виборі товару та поведінці. Вона характеризується: надмірною цікавістю предметами моди; крайнощами у виборі одягу, вибором одягу та взяття на користь краси і моди, а не зручності та відсутності небезпеки для здоров’я; лейбломанією (гонитвою за модними лейблами виробників – в одязі та інших категоріях продукції для споживання); некритичним сприйняттям новинок моди; сліпим копіюванням еталонів стилю та зіркам; шопоголізмом; надмірним захопленням технологіями догляду за тілом ( пластичними операціями, штучним загаром, тату); відмова від природності ( надмірне захоплення декоративною косметикою, перефарбуванням та нарощенням волосся). «Жертва моди» як правило легко піддається навіюванню, має низьку самооцінку і тому бажає постійно бути в центрі уваги.

Патологічне накопичування – вид нав’язливої поведінки, що полягає у збиранні та зберіганні невикористаних речей, найчастіше – предметів домашнього вжитку в настільки великих кількостях, що вони перешкоджають використанню приміщень за прямим призначенням. Наприклад, не можна вільно переміщатися по житлу, комфортно приймати їжу ( через велику кількість речей на столі і кухні приймати їжу доводиться тримаючи тарілку на колінах), відпочивати ( ліжко і прилеглий простір заставлені ), виховувати дітей ( вільні на момент народження дітей кімнати виявляються заваленими речами, діти перебувають разом з батьками, де у них немає місця для ігор та розвитку).

Схильні до даного розладу люди раціоналізують свою поведінку і вважають її нормальною навіть при крайній ступені виразу.

Оніоманія або шопоголізм, шопоманія – нав’язливе бажання робити покупки в неймовірних кількостях, не звертаючи уваги на необхідність та наслідки.

Зараз у всьому світі розпочався антиспоживацький рух, який напряму пов’язаний із завданнями та принципами сталого розвитку.

Стійке  споживання:

Стійке споживання передбачає врахування всього комплексу екологічних, економічних та соціальних аспектів виробництва та споживання товарів та послуг.

Проста структура навчанню стійкому споживанню:

·         Що ми купуємо?

·         Як це виробляється?

·         Куди це потім дівається?

·         Як зробити споживання стійким?

Головні права, які має споживач:

·         Право покупців не купувати товар, що пропонується для продажу;

·         Розраховувати на безпеку використання товару;

·         Вимагати гарантію необхідної якості купленого товару.

Стійке споживання ресурсів та енергоефективний життєвий простір:

Контролюй надлишки споживання:

Споживай енергоефективно (заміна всіх лампочок в будинку на енергозберігаючі).

Економія води. Ефективно використовуй воду. Вся водоочисна побутова техніка – від пральних до посудомийних машин – повинна завантажуватися по максимуму. Що стосується особистої гігієни, то віддати перевагу замість прийому ванни швидкому тонізуючому душу – крок до стійкого вибору споживання. Як і інший – закривати воду кожного разу, коли не користуєтеся – будь то моменти чистки зубів, коли не потрібно полоскати рот або мити щітку, чи прибирання квартири, коли безцільно залишається включеним кран з водою.

Уникай або зменшуй забруднення води. Купувати максимально доброзичливі до навколишнього середовища засоби, які розкладаються у воді та ґрунті без особливої шкоди для довкілля.

Економія паперу. Зменшуй використання паперу. Якби вторинній переробці підлягали тільки недільні програми всіх газет, які виходять на нашій планеті, кожного тижня від вирубки можна було б уберегти півмільйона дерев. Страждають не тільки не дерева – з усіх галузей промисловості целюлозно – паперова залишається найбільшим споживачем води і п’ятим споживачем електроенергії. Виробництво паперу забруднює навколишнє середовище викидами ртуті та хлору і вимагає від 100 до 200 кубометрів води на 1 тонну паперу. Зменшення використання паперу передбачає : використання зворотного боку листа для чернеток, обмеження паперової документації, використання товарів із паперу вторинної переробки.

Використовуй папір повторно.  При виготовленні паперу з макулатури витрата енергії нижче в два рази, а води – аж у цілих 100 разів. Використання товарів з вторинної сировини ( паперів, зошитів, серветок) сьогодні вважається екозбалансованим та стійким.

«Зелене» енергоефективне житло. Зроби своє житло «зеленим».

Використання енергозберігаючих вікон, утеплення дверей, стін, підлоги, встановлення регулюючих температуру та тепло батарей, альтернативних джерел електроенергії – сонячних батарей, вітряків тощо.

Також «зелене житло – це житло, в якому багато світла, мало непотрібних речей, багато зелених живих рослин ( а не штучних декоративних), мало токсичної побутової хімії та багато радощів та спілкування.

Стійке екозбалансоване споживання починається:

Відмовитись від одноразового споживання.

Папір: Прочитавши в кафе безкоштовну газету, журнал, рекламний листок треба не викидати їх в урну на вулиці, а покласти її назад на стійку. Цей принцип споживання звучить так : використав товар – поділись з ближнім.

Одяг: Відмова від одноразового використання стосується не тільки журналів та газет, а й книг, навіть одягу, яким можна обмінюватися. Зокрема, обмін одягом, що найбільше розповсюджений у Великобританії та Германії, носить назву дрескросінг. Американський варіант цього явища, який включає більш широких обмін речами – свапінг ( від англ. « swap – party» - «вечірка обміну»).

Звідки беруться нові та майже нові речі в секонд хенд? Багато жителів багатих країн Європи вважають за краще носити речі один сезон, а після здавати їх в секонд хенд. Здаючи непотрібні речі, люди отримують за це різні дисконтні картки, купони та сертифікати на знижки. Це явище з’явився лише у 90-х роках ХХ століття.

Пакети: Целофановий пакет для упаковки продуктів був винайдений в 1957 році. На те, щоб один целофановий пакет розклався в природі, може піти до 1000 років. Крім безпосереднього забруднення, в лещатах целофану гинуть мільйони птахів, сотні тисяч ссавців і незліченна кількість мешканців океанів та річок. Замінити поліетиленові торби екоторбами або екопакетами.

Посуд: Використовуючи пластиковий чи паперовий посуд у кафе і на роботі, ми ніколи не замислюємось про те, скільки життєво важливих ресурсів було використано для їх виробництва і наскільки безглуздо коротке життя такого предмета. Заміна одноразового посуду на багаторазове – шлях до стійкого споживання.

Купуй органічні продукти. Органічні продукти – це продукти, що вирощені і зберігаються в природніх умовах без застосування шкідливих хімікатів – пестицидів та отруйних добрив.

Купуй місцеве. Екологічне харчування – це не тільки те, що ми їмо, але і те, де воно було вироблено. Купуючи місцеві продукти, ми підтримуємо місцеву економіку.

Купуй екологічно безпечний одяг. Одяг, виготовлений з виключно натуральних матеріалів – або вирощених у природному середовищі рослин, або з перероблених натуральних тканин, рослини, наприклад бавовна і конопля.

Вибір стійкого способу пересування та здорового способу життя.

Цей перехід передбачає вибір більш стійкого транспорту по відношенню до менш стійкого. Наприклад, якщо вибирати між літаком та потягом, то краще обрати потяг; якщо обирати між автомобілем та тролейбусом, то краще обрати тролейбус; якщо вибирати між тролейбусом та велосипедом, то краще обрати велосипед.

Не їзди, коли можна ходити.

Не літай, коли можна їздити.

Не викидай зайвого. Роздільне викидання сміття. Найбільш токсичними побутовими відходами вважаються вважаються ліки та батарейки, однак пунктів прийому використаних лампочок, мобільних телефонів, акумуляторів та іншої техніки, які також відносяться до категорії А з токсичності не існує.

Викидай правильно.

Вибирай багаторазове.

Роби менше відходів.

Нещодавно в Європі з’явилися пластикові пакети, які само розкладаються протягом 3 місяців, перетворюючись на воду, вуглекислий газ і біомасу. На заході почала формуватися хвиля ініціатив з боку підприємців, які тим чи іншим способом інформують своїх покупців про те, що при виготовленні їх продукції незаконна дитяча праця не використовувалася, що працівники працювали в людських умовах, що продукти не тестувалися на тваринах тощо( це так звана програма «чесної торгівлі», що має позначку на товарі «Fair Trade»).

«Маркетингові хитрощі» (поради споживачу):

1.Плануйте покупки та досліджуйте ринок. Фахівці радять аналізувати заздалегідь, яку річ необхідно купити, щоб не робити спонтанних покупок. Якщо навіть товар є в списку необхідного, в магазині не варто кидатися на першу - ліпшу річ, а краще спочатку порівняти дизайн, кольори та ціни аналогів.

2. Знижки ще не привід для покупки. Якщо під час розпродажу річ стала коштувати в кілька разів менше, це не означає , що вона стала необхідною. Велика ймовірність, що вона так ніколи й не знадобиться.

3. Уникайте нових колекцій ( нового товару). Ніколи е варто купувати в перший же день появи на прилавках нової колекції ( нового товару ). Ця порада особливо актуальна для комп’ютерної техніки, яка дуже швидко дешевіє.

4. Не користуйтеся кредитами та кредитками. При купівлі товару у кредит ви реально переплачуєте за товар. До того ж в момент закінчення товару, як правило, сам товар дешевіє ( іноді у два три рази). Звичка розплачуватися кредитними картами гарантує зростання боргів. Готівка дозволяє людині краще відчувати зв'язок між втратою грошей та отриманням речі. Виходьте з будинку з невеликою сумою грошей, тоді не буде можливості витратити все відразу.

5. Список витрат. Зберігаючи чеки і записуючи всі покупки, можна легше оцінити реальну картину своїх витрат та зрозуміти, які заходи вжити.

6. Уникайте походів до магазину, якщо відчуваєте, що не можете контролювати свої витрати. Слід давати час на обдумування дійсної важливості покупки.

Соціальна складова сталого розвитку орієнтована на людину та спрямована на збереження стабільності соціальних і культурних систем, у тому числі на скорочення кількості руйнівних конфліктів мж людьми.

Формами громадської освіти можуть бути також освітні або навчально – виховні творчі програми: « Я - громадянин України», « Я і економіка», «Особистість» , «Лідер», « Я і моя сім’я», « Я – людина».

Особливістю завдань громадської освіти є створення умов для формування елементарних знань про державу, закони, права і відповідальність людини і громадянина, основні моральні цінності і норми поведінки.

Застосування акцій сталого розвитку (різнопланові заходи, рекламування) з дітьми середнього і старшого  дошкільного віку.

Форми роботи з дітьми і батьками з формувань економічної та екологічної свідомості в умовах сталості: вірші, листівки, блискавка, рекламно-просвітницькі заходи.

Приклади заходів із формування економічної та екологічної компетентності в межах природоохоронної діяльності:

Творчі конкурси або проекти економічної та екологічної тематики «Уроки сортування сміття», «Збережемо природу рідного краю», «На кращу колективну екологічну справу», «Здорова планета – здоровий ти», «Парки – легені нашого міста» тощо.

Природоохоронні акції «Наше місто дуже чисте!», «Натисни на сміття» або «Мій чистий дитсадок», «Мій чистий дім»(прибирання, збір сміття); «Посади і збережи дерево, квітку, кущ» (висадження рослин, відмова від використання живих рослин в екібанах, при прикрашанні приміщень), «Нагодуй пташину», «Друге життя старих речей», «Друге життя паперу» (виготовлення поробок, збір макулатури), «Збережемо хвойні ліси» ( відмова від встановлення хвойних рослин на новорічні свята, виготовлення ялинки з покидькового матеріалу», «Тестуємо якість», «Міжнародний день без автомобілю», «День бігу», «День піших прогулянок», День велосипедів, самокатів», «Купуй місцеве», «Купуй українське!», «Діти проти тютюну» або «Тютюнопалінню – ні! Обміняємо цигарку на цукерку!» тощо.

Використання рекламних картинок, символів у забезпеченні ідей сталого розвитку в умовах сучасного суспільства.

Поради в картинках і схемах з енергоефективності:

1.         Викидай сміття в урну!

2.         Вимикай непортібне світло!

3.         Зменшуй витрати води.

4.         Використовуй папір дбайливо.

5.         Дбай про прозорість скла.

6.         Зберігай тепло в групі (домі).

Акція «Популяризація велосипеда» - рекламні листівки, плакати, сценарій розваг, практичні вправляння у їзді на велосипеді, хвилинки ерудита про велосипед, виготовлення поробок тощо.

Стаття написана на основі матеріалів методичного посібника "Випереджаюча освіта для сталого розвитку: методологія, методика, технології" О.Є.Висоцької, доктора філософських наук.